Хвороба підступна і небезпечна

   

  Щороку 24 жовтня у світі відзначається Всесвітній день боротьби з поліомієлітом. Його мета – привернути увагу світової спільноти до цього захворювання, загрозливих наслідків та необхідності профілактики.

 

     Ще 20 років тому світова статистика звучала невтішно: вірус поліомієліту щодня паралізував тисячу дітей. Міжнародне співтовариство оголосило війну цьому захворюванню у глобальному масштабі.

 

     Починаючи з 1988 року, вдалося на 99% приборкати поширення небезпечного захворювання. Нині прояви поліомієліту трапляються у двох країнах – Пакистані та Афганістані. Для України тема профілактики поліомієліту є актуальною, оскільки наша країна досі залишається в переліку 17 країн світу, де існує ризик спалаху поліо через низький рівень охоплення щепленнями.

 

     Поліомієліт зазвичай вражає дітей віком до 5 років. Однак він може паралізувати чи навіть забрати життя дитини будь-якого віку, якщо вона не пройшла повний курс вакцинації.

 

     Ліків від поліомієліту не існує, однак його можна попередити за допомогою імунізації. Поліовакцина, застосована кілька разів, може захистити дитину на все життя.

 

     Кампанії імунізації підтримують уряди держав, Всесвітня організація охорони здоров’я, Дитячий фонд ООН, Центр США з контролю запобігання захворювань та гуманітарна організація «Ротарі Інтернешнл».

                                   Чим небезпечний поліомієліт

 

      Поліомієліт знайомий  лікарям дуже давно, але описаний лише 70 років тому.  У поширенні поліомієліту ретроспективно виділяють декілька періодів. До середини  ХІХ ст.  це захворювання зустрічалось переважно у вигляді поодиноких випадків у країнах Європи і Америки. Наприкінці ХІХ і на початку ХХ століть виникають епідемії в різних країнах Європи, Америки, Північної Африки, які уражають тисячі і десятки тисяч людей. При цьому близько 10% хворих вмирало і близько 40% ставали інвалідами.

      У середині ХХ ст. поліомієліт набуває епідемічного поширення майже у всіх країнах, стає однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я у світі.

Після впровадження вакцинопрофілактики (1955 – 1965 рр.) поширення поліомієліту і захворюваність почали спадати, і він став інфекцією, яку можна контролювати.

      За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров'я,  з 1988 року число випадків захворювання на поліомієліт у світі зменшилось більш ніж на 99% (з 350 000 випадків до 223 випадків, які зареєстровано в 2012 році). Таке зменшення стало результатом глобальних зусиль по ліквідації цієї хвороби.

 

                                         Що ж таке поліомієліт?

 

      Це вірусне захворювання, при якому вражається центральна нервова система. Хвороба здатна за кілька годин призвести до паралічу. Крім цього, можуть виникати запальні явища в слизуватій оболонці кишечника й носоглотки.

      Збудник поліомієліту відноситься до категорії ентеровірусів. Відмінною особливістю вірусу-збудника поліомієліту є його підвищена стійкість до дії чинників навколишнього середовища, у зв’язку з чим збудник здатний тривалий час зберігати патогенність, особливо в продуктах харчування, воді та випорожненнях людини. Збудник поліомієліту може тривалий період часу зберігати ознаки життєдіяльності в умовах знижених температур, тривалого заморожування і висушування, і в той же час виявляє крайню чутливість до підвищених температурних реакцій. Так, при впливі температури понад 55 ° С інактивація вірусу настає протягом 8 хвилин. Повне руйнування вірусу поліомієліту в найкоротші терміни спостерігається при впливі хлораміну, розчину хлорного вапна або формаліну, а також калію перманганату і перекису водню.
       Джерело інфекції – хвора людина. Найчастіше поліомієлітом хворіють діти у віці до 10 років, причому більше половини випадків захворювання припадає на дітей молодше 5 років. Пік захворюваності реєструється в період із серпня по жовтень.  Та хоч поліомієліт уважається дитячою хворобою, занедужати можуть і дорослі, причому в них захворювання протікає дуже важко.

      Важливо знати, яким шляхом передається поліомієліт і як від нього захиститися, адже це захворювання належить до тих, які легше попередити, ніж боротися з наслідками. При настанні важкої паралітичної форми захворювання поліомієліт залишає про себе пам’ять до кінця життя людини. Більше половини пацієнтів живуть з постійною м’язовою слабкістю або іншими патологіями. В тих групах м’язів, які зазнали впливу хвороби, з часом слабкість може розвинутися ще сильніше, аж до повної атрофії. З віком цей стан може погіршуватися. Третина пацієнтів, що перенесли паралітичну форму, залишаються інвалідами.

      Переносником збудника, як уже зазначено, є заражена людина, рідше – мухи, що транспортують поліовірус на собі. Найбільш часто зараження відбувається саме орально-фекальним шляхом, тобто вірус можна підхопити через немиті руки, заражену їжу чи загальні предмети побуту.

 

 

                                     Симптоми хвороби

Інкубаційний період після зараження людини поліовірусом може тривати від 4 до 35 днів, після чого може розвинутися поліомієліт. При цьому прояви хвороби можуть бути різними:

• Жодних симптомів — без будь-яких проявів хвороба протікає у понад 70% випадків, що робить її особливо небезпечною для оточуючих.
• Грипоподібні симптоми — лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання — протягом кількох днів може проявлятися один чи кілька з них. За такої форми хвороби, яка виникає у 25% випадків, вірус розповсюджується найактивніше, залишаючись непомітним через схожість з симптомами грипу.
• Рухові розлади — сильний біль у вражених м’язах і рухові розлади аж до повного паралічу, який може розвинутися за кілька годин. Параліч може вразити ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя.

Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється.

Дуже рідко симптомом ураження поліовірусом центральної нервової системи також буває менінгіт.

 

Ускладнення поліомієліту

Близько 5% хворих помирають. В основному - через порушення дихання при паралічі дихальної мускулатури.

У одного з 200 хворих розвиваються деформації хребта і кінцівок, що стають причиною інвалідності.

Інші небезпечні ускладнення поліомієліту – пневмонія, міокардит, важкі шлунково кишкові розлади з кровотечею, проривом, виразками, кишкова непрохідність.

 

                   Лікування поліомієліту та його профілактика

 

      Способів специфічного лікування цього захворювання не існує. Лікування поліомієліту неспецифічне. Під час терапії лікарі борються з симптомами захворювання. З медикаментів хворому призначаються препарати, спрямовані на припинення запального процесу, знеболюючі препарати, заспокійливі та розслаблюючі, вітамінні комплекси. Якщо поліомієліт ускладнився паралічем дихальних органів, то хворого підключають до апарату штучного дихання. У період відновлення хворому призначають курс масажу, ЛФК. Крім цього, лікар ортопед проводить своє спостереження за пацієнтом.

      Головною і найдієвішою профілактикою поліомієліту були і залишаються щеплення від цієї страшної хвороби. Завдяки багаторічній цілеспрямованій вакцинопрофілактиці захворювання переважають легкі форми інфекції. Паралітичні форми виникають тільки у невакцинованих осіб!

 

      Шістьох доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя. Згідно з Календарем профілактичних щеплень, оптимальний час для введення вакцин:

• 1 щеплення - 2-й місяць життя дитини (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
• 2 щеплення - 4-й місяць (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
• 3 щеплення - 6-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
• 4 щеплення - 18-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
• 5 щеплення - 6 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
• 6 щеплення - 14 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ)).

В Україні є достатньо якісних і ефективних вакцин, закуплених за кошти державного бюджету.

Усі вакцини за Календарем є абсолютно безоплатними для дітей. Навіть якщо дитина пропустила щеплення за Календарем, вона може надолужити його безоплатно.

 

                                         Основні перестороги батьків:

    

       Чи потрібно робити щеплення дитині на грудному вигодовуванні?

Так. Грудне вигодовування є надзвичайно важливим та корисним для здоров’я маляти, але материнське молоко не захищає дитину від поліомієліту.

 

Чи можна вакцинувати від поліомієліту дітей з хронічними хворобами?

Дуже важливо забезпечити вакцинацію дітей з хронічними захворюваннями, оскільки вони більш вразливі до інфекцій.

Справжні протипоказання до щеплення ОПВ — це надзвичайно рідкісне явище. Їх може визначити ваш сімейний лікар. Протипоказання на строк більший за два тижні може визначити тільки імунологічна комісія.

Чому так важливо, щоб усі діти пройшли вакцинацію

Якщо достатня кількість людей у країні є вакцинованими (понад 95%), розповсюдження вірусу припиниться. І навпаки, якщо у країні діти залишаються невакцинованими, це може призвести до розповсюдження вірусу та нових випадків захворювання.

 

      Шановні батьки! Терміново звертайтесь за медичною допомогою, якщо у дитини, раніше не вакцинованої проти поліомієліту, спостерігаються: висока температура, головний біль, біль у горлі, м’язах і кістках, нежить, диспепсичні розлади – блювання і проноси, біль у кінцівках, раптове порушення ходи, неможливість стати на ніжки, підвищена пітливість. Зволікання може обійтись занадто дорого!