Лікарська алергія

ІНСТРУКЦІЯ

ПРО ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ЛІКАРСЬКОЇ АЛЕРГІЇ

 

     Лікарська алергія (ЛА) є одним з найбільш  поширених  проявів алергії  серед  населення і зустрічається в популяції з частотою в 1-2 %, а серед тих, хто тривало вживає ліки, - 5-10 %.

    Для своєчасного  виявлення  ЛА  та запобігання ускладнень при лікуванні хворих необхідно:

    1.1. При  призначенні лікарських засобів хворому вперше лікар будь-якої   спеціальності,   фельдшер,   акушерка   за   анамнезом встановлюють та у разі виявлення зазначають відповідним записом на титульному листі відповідного медичного документу, а саме:

    - наявність алергічної реакції на медикаменти (назва);

   - схильність до алергічних реакцій на  інші  (немедикаментозні)фактори;

   - наявність алергічного захворювання.

 

     1.2. При відсутності даних про  алергічні  прояви  лікарський препарат  призначається  без  додаткових  обстежень,  за  винятком призначення антибіотиків ін'єкційного застосування та анестезуючих засобів,  перед  призначенням  яких  проводиться  шкірний  тест за наведеною нижче методикою.

 

     1.3. Особам у яких в анамнезі встановлено алергічні прояви на медикаменти,   лікарський   засіб  аналогічного  чи  близького  за хімічним складом  типу  не  призначається.  Стосовно  застосування інших   лікарських   засобів  хворих  відносять  до  групи  ризику виникнення лікарської алергії.

 

     1.4. Особи,  у яких мали  місце  алергічні  реакції  на  інші (немедикаментозні)    фактори,   які   страждають   на   алергічні захворювання,  що мають або мали тривалий  професійний  контакт  з медикаментами на виробництві,  вживають певні медикаменти тривалий час, також відносяться до групи ризику виникнення ЛА.

 

     1.5. Особи групи ризику,  що  виявлені  на  ФАПах,  сільських лікарських амбулаторіях, скеровуються для подальшого обстеження до медичних закладів, де є підготовлені з цих питань фахівці.

 

     1.6. При призначенні лікарського засобу,  який застосовувався хворим  раніше (повторне призначення),  обов'язково встановлюється наявність побічних реакцій (відмічених  в  інструкції  лікарського засобу)  та  алергічних  проявів  і  робиться  відповідний запис в медичній документації хворого. У разі доведених алергічних реакцій на  відповідний  лікарський  засіб  запис  про  це  виноситься  на титульний лист медичного документу.

 

                  Методика шкірної діагностики.

 

1. ЕТАП.  Виготовлення  розчину  лікарського   препарату   зі стандартною розчинною рідиною.

 

Звичайно створюються 0,5-2 % розчини  (при  ознаках  високого ступеня   сенсибілізації   до   лікарського   препарату   доцільно приготувати   більш   низькі   концентрації   -  0,1-0,2 %).   Для антибіотиків виготовляють розчин, що містить 1000 од. Відповідного антибіотика в 1 мл.  Одночасно не слід проводити тестувння  більш, ніж   з   3-4   лікарськими   препаратами.   З   метою   уникнення хибнопозитивних результатів  тестування,  визначення  реактивності шкіри тощо, обов'язково потрібно паралельно з розчином лікарського препарату  проводити  тестування  з  позитивним  контролем (0,01 % розчин гістаміну) і розчинною рідиною (негативний контроль). Окрім цього,  у якості розчинної рідини з  метою  запобігання  утворення лужних    чи    кислотних   розчинів,   доцільно   використовувати сертифіковану рідину  для  розчинення  алергенів,  або  спеціальну рідину для шкірної діагностики лікарської алергії.

 

     2 ЕТАП. Постановка і оцінка шкірної проби.

    На передпліччя після його протирання 70 % розчином  етилового спирту  і  висушування,  відступивши  10  см від ліктьового згину, наносяться з інтервалом у 2  см  краплі  0,01 % розчину  гістаміну (позитивний  контроль),  розчинної рідини (негативний контроль) та розчини   відповідних   лікарських   препаратів    крізь    краплі одноразовими   ланцетами  для  прик-тесту  (окремими  для  кожного розчину),  проводиться укол ланцетом до упору обмежувача.  Можливо застосування       ротаційного       прик-тесту:      спеціальними компакт-ланцетами для прик-тесту проводиться укол шкіри,  фіксація спису  ланцету  в шкірі до 3 секунд,  потім повільний оберт на 180 градусів в один бік і на 180 градусів - в інший.  Така модифікація тесту (ротаційний тест уколом) дає змогу підвищити інформативність тестування.

    Через 5-10  хвилин  стерильними  ватними тампонами промокають надлишок кожної рідини в місці проколу (ватний тампон повинен бути окремим  для  кожної  рідини).  Через 20 хвилин проводиться оцінка тестування.  Це  відбувається  тільки  при  наявності   позитивної реакції  на  розчин  гістаміну  (папула діаметром 3 мм і більше) і від'ємної реакції (відсутність папули) на негативний контроль.

    Оцінку результатів  ротаційного  тесту  уколом слід проводити таким чином: негативна - 0, сумнівна - 1-2 мм, позитивна - 3-7 мм, виражено позитивна - 8-12 м, гіперергічна - 13 мм і більше.

    При виявленні   позитивної   реакції   на   розчин    певного лікарського   препарату  вона  фіксується  у  медичних  документах хворого (амбулаторна,  стаціонарна карта) і цей препарат (та  його хімічні аналоги) забороняється для застосування!

    Вищенаведену технологію  діагностики  доцільно  застосовувати лише при 1 типі (реагіновому) алергічних реакцій. Для етіологічної діагностики при 2-3 типах можуть застосовуватися лише  лабораторні тести, при 4 типі - пластирні проби і лабораторні тести.

    Протипоказання до   шкірного   тестування    з    лікарськими препаратами:

    1. Перенесений  хворим  у  минулому  анафілактичний  шок   на введення  будь-якого  лікарського засобу,  а також синдроми Лаєла, Стівенса-Джонсона.

    2. Ідентифікована  алергічна  реакція  в минулому на препарат (чи його хімічний аналог), з яким має проводитися тестування.

    3. Наявність загострень алергічних,  шкірних захворювань,  що роблять діагностику лікарської алергії небезпечною.

    4. Наявність у хворого психічних захворювань, вагітності.

    5. Дітям віком менше  5  років  (дітям  взагалі  дозволяється проводити  тестування не більше,  як двома лікарськими препаратами одночасно).

    6. Стадія  декомпенсації важких хронічних захворювань (серця, нирок, печінки), важка форма цукрового діабету.

    При лікуванні    антигістамінними    препаратами   тестування забороняється на 5 діб після їх відміни,  при лікуванні системними глюкокортикостероїдами - на 10 діб.

    Тестування з  лікарськими  препаратами  має  проводитися  під контролем  лікаря-алерголога,  чи лікарів,  які пройшли спеціальну підготовку,  включаючи заходи  по  наданню  невідкладної  допомоги особам з анафілаксією!

    Прик-тест (чи тест  уколом)  є  одним  з  найбільш  безпечних шкірних алергологічних тестів.  Незважаючи на це шкірне тестування з розчинами лікарських препаратів може проводитись лише при  умові наявності фармакологічних препаратів та інструментарію для надання невідкладної  допомоги.   Нагляд   за   особою,   якій   проведено тестування, повиненен проводитися не менш, ніж 30 хвилин.

    При виникненні  небажаних   реакцій   организму   на   шкірне   тестування  екстренна  медична  допомога повинна надаватися згідно  загальних принципів лікування при анафілактичних станах.

    При наявності   протипоказань   до   шкірного   тестування  з  лікарськими препаратами,  але загальній потребі у цьому,  спірних, сумнівних чи складних випадках,  перебігу лікарської алергії по 2, 3 чи  4  типу  за  класифікацією  Джелла  і  Кубса,  хворого  слід  проконсультувати  у  лікаря-алерголога,  за вказівкою якого можуть бути проведені лабораторні тести чи інше обстеження.